« Тому – не все одно, хто як говорить, яким Богам моляться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вивчаємо в школі, не все одно, яке наше ставлення до російської літератури. Ні! Це не все одно…

А коли все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна збірна історична сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена, без ідеалів чернь»

Улас Самчук , 9 листопада 1941 рік, Київ,стаття «Нарід чи чернь?», газета «Українське слово»