Дистанційне навчання

113 група.  Українська мова. 17.03.2020. Тема уроку: "Мовленнєвий вчинок. Мовленнєва подія". Про сутність спілкування та його види, а також про вербальні й невербальні засоби спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності.
Спілкування - це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. Під час спілкування важливо будувати свої висловлення (без лайливих слів, вульгаризмів, нецензурної лексики, слів-паразитів типу "тіпа", "короче", "я в шоці"...) з урахуванням мовленнєвої ситуації. Основними її умовами є: адресат мовлення, тема й основна думка висловлення, мета і місце спілкування. Спілкування може бути усним та писемним.Писемне спілкування повязане з обдумуванням, усне - з імпровізацією, чітко індивідуальне.
За характером звязку спілкування поділяєтьсяна: контактне (безпосереднє, один на один) та дистанційне (за допомогою технічних засобів).
За використанням знакових систем виділяють вербальні (словесне) та невербальні (безсловесне) види спілкування.
Особистість людини формується у вчинках і виявляється через них.
Вчинок - свідома дія, під час якої людина визначає себе морально, ціннісно і стверджує себе ставленням до іншої людини, до себе, до групи людей. Вчинок - це одиниця соціальної поведінки. Виявляється він у свідомій дії, бездіяльності, жесті, висловленні.
Якщо вчинок виражається у висловлених словах - це мовленнєвий вчинок. Вчинки бувають красиві й погані, добрі й злі, жорстокі, продумані й непродумані. Мовленнєва подія - це конкретний факт мовленнєвої активності.
236. Об'єднайтеся в пари. Проаналізуйте вміст таблиці. Зробіть висновки й запишіть їх.
№
п/п
Ситуація
Виявлення вчинку
1.
Учителька виявила дві однакові роботи, одна з яких списана. Запитання «Хто в кого списав?»
Мовчання обох
2.
12-річний Андрій Жовтоног 7 годин протримав брата на плечах, перебуваючи в колодязі з крижаною водою.
Свідома дія
3.
Депутатка-комуністка однієї міськради заявила: «Завтра, поки деякі хворі на голову голодоморці будуть «свічки у вікні палити» й «голодувати на знак пошани до померлих», ми збираємося нашою старою, дружною компанією і влаштовуємо бенкет - шашлик зі свинини... Будемо смачно їсти, жартувати й навіть танцювати».
Висловлення
4.
Тім Сендерс одного разу сказав своєму співробітникові: «Я радий, що ти з’явився в моєму житті. Я ціную тебе як працівника», і цим урятував чоловіка від самогубства.
Висловлення
5.
У ситуації, коли всі довкола глузували з Кіри і вправлялися в дошкульних дотепах, подруга сказала: «Я вірю в тебе!». І ці 4 слова не лише додали сил, уселили віру, а й змінили життя.
Висловлення
6.
Сцену жорстокого побиття однокласниці спостерігав натовп допитливих школярів...
Бездіяльність
II. Яких позицій таблиці стосується вислів Чака Паланіка «Іноді розплачуєшся за скоєне, а іноді - за те, чого не робив»?
Вправа1. Прочитайте речення в обох колонках таблиці, порівняйте їх. Проаналізуйте вчинки. Визначте ціннісне поле мовців, яким керуються мовці у вчинках.
«Не треба мені подарунків!» - каже дитина, невдоволена подарунком батьків на день народження.
«Не треба мені подарунків!» - каже дитина батькам напередодні дня народження, розуміючи тяжку фінансову ситуацію в родині.
«Обійдемося без святкової вечері й сукні (костюма)!» - мовлять ображені діти у відповідь на пояснення батьків, чому вони не в змозі оплатити це.
«Обійдемося без святкового одягу!» - заявили учні однієї з приватних шкіл Харкова, вирішивши витратити гроші, призначені на випускну вечірку, на допомогу хворим дітям.
Вправа 2. Прочитайте запитання. Якщо відповідь на обидва однакова - «Я», то котре «Я» можна вважати вчинком?
1. Хто з вас бачив, як сходить сонце? 2. Хто згоден змінити свої плани на вихідні, щоб провідати хвору бабусю? 3. Хто візьме на себе відповідальність за прийняте рішення? 4. Хто бере участь у змаганнях із баскетболу? 5. Хто посміє зашкодити мені провчити цього слабака? 6. Хто має інший погляд на цю проблему?
Завдання 3. Прочитайте спочатку ліву, а потім праву колонку таблиці. У якій ситуації «Ні» є вчинком? Якими цінностями керувалися мовці?
Уміння говорити «ні» це спосіб самозахисту, реалізації життєвих принципів, можливість виставити межу, заявити про
повагу до себе й до інших.
1. Пропозиція: «Ходімо у вихідний на прогулянку в парк».
2. Пропозиція: «Ми вирішили оголосити бойкот однокласникові (однокласниці), щоб провчити. Ти з нами?»
У декого з нас живе страх не сподобати ся, хтось не хоче стати перешкодою спільній справі чи втратити добрі стосунки, довіру.
3. Пропозиція: «Хочеш, зателефонуємо твоїм батькам, скажемо, що з тобою сталася біда. Перевіримо, чи люблять вони тебе».
Приймаючи рішення, пам’ятайте, що в цю мить є ціннішим для вас.
Вправа 3. Наскільки важливо вміти відмовляти? У яких ситуаціях не потрібно відмовляти? Якими життєвими принципами не потрібно поступатися в жодному разі? Чи може невміння відмовляти вплинути на подальше життя людини?
Вправа 4. Прочитайте текст. Яке загальне враження від прочитаного? Придумайте ситуацію, у якій цей текст можна розглядати як мовленнєвий вчинок, спрямований на добро.
Як добре, що Бог придумав осінь! Чудова пора, щоб зазирнути всередину себе, поділитися теплом та усмішкою з рідними! Природа виграє яскравими барвами, сонце по-особливому лагідно лоскоче носа промінчиками, дощ дражниться - бо завжди важко передбачити, коли він буде, а коли ні. Прохолода осінніх ранків дарує бадьорість на весь день, а довгі вечори закликають бути ближчими один до одного, насолоджуватися домашнім затишком і дружніми, душевними розмовами. Повітря густішає, небо стає ще більш бездонним, ніби закликає людей частіше закидати голову догори й глядіти на нього. І людина дивиться: угору й усередину себе. Думає, медитує, мріє, молиться. Як добре, що Бог придумав осінь! (Слава Світова).
Запитання й завдання:
1. Прочитайте, правильно інтонуючи окличні речення.
2. Що означає «зазирнути всередину себе»? Наскільки важливо це?
3. Назвіть яскраві барви осені й предмети довкілля, з якими вони асоціюються.
4. Випишіть слова й словосполучення, що формують загальний настрій картини.
5. Як правильно наголосити слова «всередину» й «завжди»? Поясніть правила вимови слів «насолоджуватися», «дивиться», «молиться», «зазирнути» й «теплом».
6. Чи відчуваєте ви, як це «повітря густішає», «небо стає ще більш бездонним»?
7. Розкажіть проте, що ви зобразили б на полотні цьогорічної весни, якби мали хист художника.
8. А вам доводилося слухати, що відбувається в природі, коли сходить і заходить сонце?
Професійне спілкування. Мова не лише активно використовується у сфері духовнох культури, а й повязана з виробництвом. Знати мову своєї професії - це значить вільно володіти, послуговуватися лексикою свого фаху. Правильного професійного спілкування людина вчиться все своє життя. знання мови професії підвищує ефективність праці,допомагає краще оріїнтуватися на виробництві.ний термін 
Одним з найголовніших лексичних масивів професійної мови є термінологія. Використовуючи терміни в професійному спілкуванні, потрібно дотримуватися таких вимог: а) кожен термін має лише одне значення; б) якщо певний термін викликає сумнів - перевіряємо його написання за словником.
-  Поділіться враженнями про зміст уроку. Проаналізуйте свою роботу й оцініть результати.
Д/З. 1. У РОБОЧОМУ ЗОШИТІ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ВИКОНУЄМО ВПРАВИ ТА ЗАВДАННЯ.
2.НА ЕЛЕКТРОННУАДРЕСУkehc1961@gmail.comНАДІСЛАТИ   ВИКОНАНИЙ ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ ЗАВДАННЯ: 
  - Лист друзям чи приятелям, дідусеві чи бабусі,  хрещеним батькам з подякою за їхні мовленнєві вчинки, спрямовані на добро.
-   Власне висловлення: " Співрозмовник - не вантажівка, на яку можна скидати тонни своїх емоцій і справ".
-  Діалог при обслуговувані колісного транспортного засобу на СТО.
113 група. Українська література. 17.03.2020 року. Тема уроку:"Проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу в психологічній новелі "Intermezzo". Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини. Символічні образи, ускладнена метафлра. Поетика імпресіонізму".

Михайло Коцюбинський — Intermez(дуже стисло)https://www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=3351

Мета (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: уміння розпізнавати й аналізувати новелістичний твір; пошуково-дослідницьку: визначення проблематики „Intermezzo“; пояснення глибокого психологізму новели, особливості її композиції; поглиблення знань про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві; ключові: уміння вчитися: формування образного мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з життям; комунікативну: визначення частин новели, що справили найбільше враження, уміння пояснювати свій вибір, „бачити“ і „чути“; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: сприймання природи як цілісної системи, її збереження та усвідомлення взаємозв'язку з людиною; громадянську: толерантне ставлення до інших культур.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Обладнання: текст новели „Intermezzo“, ілюстративний матеріал до твору.
У хвилини розчарувань мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи.
Михайло Коцюбинський
Кожен із нас потрапляє під колесо долі хоч раз у житті, вся річ у тому,
щоб підвестись і продовжувати жити так, ніби нічого не трапилося.
Роман Іваничук
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Вступна бесіда
Ø Чи доводилося вам відчувати втому, неспокій у душі?
Ø Чи здавалося інколи, що через проблеми інших людей (рідних, друзів, ровесників) не можете розібратись із власними?
Ø Чи хотілося вам залишитися на самоті деякий час, щоб ніхто не заважав.
Ø Що допомагало вам вийти з цього стану? Дайте корисні поради.
2. Хвилинка декламатора
Підготовлений учень читає уривок із „Intermezzo“ від слів „Лишилося тільки спакуватись...“ до „...я скрізь і завжди стрічаю людину“.
3. Слово вчителя
У житті кожної людини трапляються такі моменти, коли приходить „чорна полоса“, стає якось не по собі, коли у душу непомітно закрадається неспокій, який руйнує звичайний ритм життя, заважає працювати, вірити. Що ж робити у таких випадках? Кожен із вас, як я зрозуміла, має свій „рецепт“ боротьби з депресивним станом. На ці запитання також дає відповідь і Михайло Коцюбинський у новелі „Intermezzo“, уривок з якої вам був прочитаний. Митцеві художнього слова вдалося передати психологічний стан людини — митця та абсолютно незвичайну за жанром новелу з ознаками „поезії в прозі“, яка є поетичною світлиною душі автора.
4. Асоціативний кущ
Ø Як ви розумієте слово „світлина“?
Ø Які асоціації у вас виникають зі словом „душа“?
Отже, душа — це внутрішній голос, стержень людини, її людське я. У нотатках до книги „Пам'яті душі“ сам Коцюбинський писав: „Хто щасливий? Той, хто дає багатство, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квіти — хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти!“
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


1. Пояснення епіграфа
2. Постановка проблемного запитання
„Відхід головного героя від суспільства — це зрада народних інтересів чи відпочинок утомленої душі митця на лоні природи?“
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Історія написання новели
1.1. Слово вчителя.
Ліричний герой твору „Intermezzo“ — це не хто інший, як Сонцепоклонник Михайло Коцюбинський, який дуже трепетно, з особливою любов'ю ставився до сонця, природи, адже вони додавали снаги його хворобливому з дитинства організмові, а виснаженій душі — натхнення для творчості.
1.2. Теорія літератури.
Ø Що таке інтермецо?
Ø До якого пласта лексики належить це слово?
Intermezzo в перекладі з італійської означає „перерва“. У музиці — невеличка інструментальна п'єса, що в XVII ст. виконувалася в перерві між актами трагедії, а пізніше — опери. Отже, це музичний термін.
1.3. Причини написання новели (розповідь учителя або повідомлення учня (випереджувальне завдання))
Епізод, описаний Коцюбинським, справді мав місце в житті письменника 1908 року. Це був рік найбільшого розмаху реакції, яка настала після революційних подій 1905-1907 років. Кожен день приносив звістки про розправу над людьми, які боролися за землю і за волю. Тюрми переповнилися правдошукачами, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били.
У листі до М. Чернявського Коцюбинський писав: „Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це мало вплив на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до вас“.
Украй виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, він мріяв про відпустку. Окрім цього, дедалі нестерпнішою ставала проблема вибору між Олександрою Аплаксіною та родиною. Митець слова не бачив виходу з такого драматичного любовного трикутника, і ця обставина змушувала його страждати. Беатріче... Так називав її Коцюбинський. Сімейні стосунки з дружиною, Вірою Дейшею, були дуже натягнутими, лише діти не давали йому розірвати шлюб. Закоханим залишалося лише листуватись.
Його листи до коханої, видані у 1938 році,— це чималий том, роман у листах. О. Аплаксіна пережила Коцюбинського на кілька десятків років, але так і залишилася до кінця життя самотньою.
2. Діалог між дружиною Вірою Дейшою і Коцюбинським
Увійшла дружина — спокійна, впевнена.
— Так далі тривати не може. Я не збираюсь ні про що просити, але ти мусиш сказати, як нам жити далі?
Тільки тепер він помітив у її руці лист. Одразу впізнав почерк Беатріче. Пекучий сором і жаль охопили його. Вона щось говорила про дітей, про перші роки кохання, при цьому залишалась незворушною: ні сльозинки, ні докорів — сухий бухгалтерський підсумок їхнього життя. Він слухав і не слухав. Відчував лиш, як повільно провалюється у безодню. І сказав:
— Вибач, якщо все це можна вибачити. Я не залишу сім'ї, коли навіть доведеться переступити через себе.
Вона вийшла. Він озирнувся довкола, в цілому всесвіті не було нікого. Нікого і нічого, тільки пекучий нестерпний біль.
Хіба вмерти? Ні дружина, ні Беатріче від цього не постраждають. Що він може їм дати, крім горя? Ковтнути отруту і ввійти у царство спокою. Але не міг ворухнутись. Тіло немов розбив параліч. „Це — межа,— зрозумів він. — Там, за нею,— божевілля“.
3. Робота над змістом (Коментоване читання перших частин новели)
4. Слово вчителя з елементами бесіди
Вкрай виснажений М. Коцюбинський звертається до друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок. На цю просьбу відгукнувся меценат, давній знайомий, великий землевласник Євген Чикаленко, який радо запропонував письменнику свій дім у селі Кононівка. Там Михайло Михайлович провів декілька тижнів. Тому й новела „Іntermezzо“ присвячена Кононівським полям.
Ø Зверніть увагу на присвяту. У чому її незвичність?
Ø Хто з письменників присвячував твори і кому? Назвіть їх. (Т. Г. Шевченко — В. Жуковському „Катерина“, Якову де Бальмену „Кавказ“, Марко Вовчок — Т. Г. Шевченку „Інститутка“.)
„Читаю велику книгу природи, — пише Коцюбинський в одному з листів,— і коли навчуся дечому, буду писати. З того часу, як я опинився на самоті, відчуваю, як я страшенно втомився душею. Не фізична втома, а душевна. Не хочеться бачити людей, говорити. Хочеться скинути з себе весь накип людського бруду, який непомітно заливав твоє серце, хочеться очиститися й відпочити“.
Не дивно, що навіть природа, яка потім зазвучить музикою в новелі, спочатку не могла заспокоїти митця, навіть викликала роздратування. Проте Коцюбинський бореться з цією втомою за внутрішній спокій, який би дав йому змогу поринути в улюблену справу — художню творчість. Звернімося до самого твору.
5. Евристична бесіда
Ø Чи не здивувало вас те, що у прозовому творі на початку є „дійові особи“, як у драмі? Що б це значило? (Особливий прийом виразності, який вказує, що буде в центрі уваги — природа, почуття.)
Ø Які дійові особи здаються вам особливими, незвичайними?
Ø Які відчуття виникають під час читання пейзажів? (Ефект присутності, зримість, запах.)
6. Хвилинка акторської майстерності
(Учні виразно читають останні дві частини новели від слів „Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилину — я і людина“ до кінця твору.)
7. Бесіда з учнями
Ø Чи можна твір „Intermezzo“ вважати цілком автобіографічним? (Ні, тут багато узагальнень.)
Ø Які проблеми порушено в новелі?
8. Робота у зошитах (запис проблематики твору)
1. Душевна рівновага.
2. Повноцінне життя.
3. Специфіка творчого процесу.
4. Справедливість і людська гідність.
9. Аналіз змісту новели
Ø Що спричинило важку втому героя? У чому його трагедія? Прочитайте. (Ліричний герой перебуває у стані втоми, яка ось-ось має закінчитися депресією. І він сам це усвідомлює. Його втомили люди, постійне „треба“.)
Ø Герой хоче втекти від людей. Він навіть починає заздрити планетам. Чому? (Бо кожна з них має свою орбіту і ніщо не стає їм на дорозі. А люди стикаються одне з одним щодня.)
Ø Поїзд, повний людського гаму, несе героя подалі від Залізної руки города. Як ви це розумієте? (У містах земля недоступна для людини, бо вона одягнена в камінь і залізо.)
Ø Згадайте перші хвилини перебування героя в кімнаті. У його душі помічаємо не просто втому, а стрес. З чого це видно? Прочитайте. (Він збайдужів до людського горя. Душа вже перенасичена стражданнями. Звістку про розстріляних, повішаних заїдає стиглою сливою.)
Ø Чи можна його звинувачувати у жорстокості та байдужості?
Ø Отже, у душі героя відбуваються певні психологічні зміни. Спробуємо зобразити їх схематично: УТОМА — ДЕПРЕСІЯ — СТРЕС.
Ø Що здивувало героя в перші хвилини перебування на лоні природи? Прочитайте. (Його здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя. Це і є перерва, інтермецо.) Продовжимо схематичнее зображення психологічних змін у душі героя: УТОМА — ДЕПРЕСІЯ — СТРЕС — ІНТЕРМЕЦО
Ø На подвір'ї герой спостерігає за собаками. Чи можна провести паралель між ліричним героєм і вівчарками? Прочитайте. (Безперечно, адже вони, як і герой, були на припоні. Чоловіка тримала, наче ланцюг, Залізна рука города, роблячи його знервованим, злим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками.)
Ø Ви помітили, що характери у вівчарок різні, та й клички автор вибрав невипадково. Яка вівчарка, на вашу думку, є символом селянства? (Оверко)
Ø А кого може уособлювати Пава? (Дворянство)
Ø Хто такий Трепов? (Прізвище петербурзького генерал — губернатора, одного з організаторів розправ з непокірними.)
Ø Отже, серед нив приходить заспокоєння, але абсолютного зцілення ще нема. У якому епізоді твору ми це помічаємо?
Ø Прочитайте. Це сталося серед нив. Герой милувався колоссям, слухав спів жайворонка, простягав руки до сонця і раптом побачив тінь на землі. Він насторожився: „Невже це знову людина?“ Але переконавшись, що це лише тінь від хмари, зрадів, бо ще не готовий до зустрічі з людиною.
Ø Дні героя течуть серед степу. Що бентежить його душу? Прочитайте. (Він почуває космічний зв'язок із землею, почуває себе багатим, хоч не має грошей, бо йому належить зозулине „ку-ку“, пісня жайворонка.)
Ø Як ліричний герой реагує на розповідь про людське горе. Прочитайте. (Він уже не заїдає звістку про людське горе стиглою сливою, а відчуває, як знову натягуються струни душі, настроєні природою: „Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...“)
Ø Визначити, який епізод є найбільш вражаючим у фіналі твору (кульмінація). (Сповідь селянина про людське горе)
Ø Отже, серед степу герой знаходить спокій. А чи готовий він знову повернутися до людей? Прочитайте. (Так, ліричний герой уже готовий повернутися до людей, адже, зустрівшись із селянином, він не втікає, а починає розмову з ним, наче із давнім знайомим.)
Ø За що ліричний герой дякує сонцю? Прочитайте. (Він дякує сонцю за те, що воно по-материнськи своїм промінням обігріває його тіло і зцілює вкрай виснажену душу.)
Ø Про що розповідав селянин героєві? (Селянин у своїй коротенькій розповіді змалював жахливу картину людського горя: „п'ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка...“, „між людьми, як між вовками“, „найближча людина готова продати“.)
Ø Завершимо схематичне зображення психологічних змін у душі героя: УТОМА — ДЕПРЕСІЯ — СТРЕС — ІНТЕРМЕЦО — ЗЦІЛЕННЯ.
Ø Отже, що зцілило ліричного героя, натягнуло струни втомленої від людського горя душі? (Природа — це цілюще джерело. Недаремно твір присвячений кононівським полям. Адже саме на цих нивах герой, влаштувавши собі невеличке інтермецо, знайшов спокій, поборов депресію.)
10. Метод „Прес“
То відхід головного героя від суспільства — це зрада народних інтересів чи відпочинок втомленої душі митця на лоні природи?
□ На мою думку, це перепочинок, а не зрада, тому що герой, зцілившись від депресії на лоні природи, знову готовий іти між люди.
□ Коли людина відчуває втому, то їй краще вчасно зупинитися і відпочити, бо в майбутньому це може призвести до серйозних проблем зі здоров'ям. Особливо це актуально для митця, який по-іншому сприймає людське горе, світ, ніж звичайна людина. Тому, щоб служити інтересам рідного народу, потрібно час від часу влаштовувати собі інтермецо)
11. Колективне визначення рішень
А тепер ще раз звернімося до епіграфа уроку (слова Р. Іваничука)
Скажіть, чи збагатився ваш життєвий досвід упродовж уроку щодо розуміння вислову?
V. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Прийом творчого моделювання ідеальних освітніх об'єктів
Усний твір — фреска „Якби Михайло Коцюбинський був поряд...“.
2. Метод „Займи позицію“
Прочитавши новелу М. Коцюбинського, висловіть свої думки щодо того, чи може природа зцілити від депресії, розпочинаючи розповідь словами (відповідно до власних переконань): „Вірю...“, „У цілому правильно, але...“, „Сумніваюся...“, „Не вірю...“, „Заперечуючи ці ідеї, я пропоную свої...“.
3. Слово вчителя
Справді, ми мали змогу пересвідчитись у правдивості цих слів. Ліричний герой новели потрапив під колесо долі, але зумів підвестись і, переживши тяжку душевну кризу, здатен знову повернутися до активного життя, служити інтересам народу.
Що принесло йому заспокоєння? Без сумніву, кононівські поля. Вони стали тією ланкою у ланцюгу життя, яку письменник влучно назвав „інтермецо“, перервою. Лише у природі є гармонія, якої постійно шукає людина. Депресію, на думку Коцюбинського, можна подолати — для цього потрібно йти в природу, це останній шанс для тих, хто втратив віру у життя.
Добра порада, особливо для нас, людей ХХІ ст. Ми живемо у вік, коли колесо життя набирає все більших обертів: розвиток науки, техніки, великий потік інформації. Людській психіці важко вистояти в таких умовах. Інколи маленька життєва незгода може стати фатальною. Не кожен може знайти себе у цьому бурхливому суєтному житті. Звідси алкоголізм, наркоманія, суїциди...
У житті практично всіх людей є ситуації, коли вмовити себе, що все могло би бути й гірше, не вдається, оскільки здається, що гірше вже нікуди. І зовсім не віриться, що ви зможете так само безтурботно сміятися, як і раніше. Зможете! Чорна смуга у вашому житті настала не назавжди, але якщо ви не знайдете сили допомогти собі, то без втрат не обійдеться. Ви ризикуєте озлобитись і розгубити багато цінних якостей. Отже, вибирайте: вам може допомогти відомий лікар — час, але можете допомогти собі й самі. Якщо вирішили самостійно боротися за свою душевну рівновагу, вірте, що життя вас не залишить. Чорна смуга обов'язково закінчиться.
Зрозумійте, що пережити неприємність можете тільки ви, тому не перекладайте її на плечі інших. Знайдіть зразок: людину, яка вистояла в подібній чи ще складнішій ситуації. Поміркуйте над тим, як вона справлялася зі своїми проблемами. Запам'ятайте: комусь буває ще гірше.
Не замикайтеся на своїх проблемах і побільше спілкуйтеся з людьми. Будьте відкритими, щирими — поряд є багато людей, які теж потребують допомоги і підтримки.
Якщо вам здалося, що вас хотіли образити, не робіть поспішних висновків. Ви зараз вразливі й можете все неправильно зрозуміти.
Згадайте, що навколо вас багато людей, які чекаю вашої підтримки; багато справ, які вимагають ваших рук і розуму.
Постарайтеся виробити у себе звичку радіти життю. Це безперервна низка миттєвостей, які змінюють одна одну. Шукайте серед них приємні.
Перестаньте хвилюватися з приводу тих неприємностей, які вам непідвладні.
Вчіться позитивного мислення. Не допускайте, щоби вами оволодівали неприємні думки і негативні емоції. Адже „наше життя — це те, чим роблять його наші думки“ (Марк Аврелій).
VI. Д/З
1. Прочитати новелу „Intermezzo“.
2. Визначити символічні образи новели.
3. Вивчити напам'ять уривки з новели „Intermezzo“ (за бажанням).
 4. Опрацювати матеріал за підручником (який є у кожного із вас) с. 135-139.
При потребі телефонувати на моб. 067-49-86-925.

 Українська мова. 24.03.2020року. Тема уроку:" Узагальнення та контроль знань. Тестові завдання".

 ВИКОНАТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
І варіант
Завдання 1-8 мають по п'ять варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.
1. Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:
А б..регти, восьм..ро, шел..ст, п..ріжок;
Б з..леніти, виш..нька, к..шеньковий, ч..рнетка;
В мавп..ня, книж..чка, вел..тень, тр..вожний;
Г шерш..нь, визволит..ль, м..гдаль, в..селощі;
Д ріднес..нький, жод..н, кис..нь, с..зонний.
2. У якому рядку всі слова пишуться з апострофом?
А рум..яний, свято, мавп..ячий, зор..яний, п..ять;
Б з..єднання, пів..яблука, розм...якшити, солов..їний, дит..ясла;
В пан..європейський, з..явитися, п..явка, м..язи, без..іменний;
Г рум..яний, тьм..яний, торф..яний, голуб..я, матір..ю;
Д перед..ювілейний, за..їхати, черв..як, надвечір..я, від..їзд.
3. У якому рядку всі слова пишуть з ь?
А Донец..кий, казахс..кий, Гриц..ко, різко, сон..ця;
Б багат..ма, кін..чик, міл..йон, ремін.., літ..ні;
В кіл..це, їдал..ня, учител..ство, ріж.., доч..ці;
Г ручен..ка, джерел..це, Ковал..чук, вуз..ко, лял..ці;
Д п’ят..десят, радіс..тю, корист.., брен..кати, Гал..ці.
4. У якому рядку в усіх словах можливе чергування приголосних звуків при словотворенні чи словозміні?
А Садити, світити, вчити, дерти, вимірювати;
Б мостити, пекти, ловити, любити, хотіти;
В дробити, оформлювати, стерегти, брати, везти;
Г берегти, їздити, кликати, мести, жити;
Д бігти, кришити, ломити, терти, упирати.
5. З’ясуйте, у якому рядку допущено орфографічну помилку.
А Розніжений, розброєний, безземельний, беззаконний, південний;
Б машинний, змінний, цінний, старанний, беззахисний;
В буквений, бризкання, коріння, латаття, піддашшя;
Г віддзеркалення, ссавці, стаття, цілинник, юннат;
Д взуття, тертя, угіддя, надбання, наріччя.
6. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?
А Форпостний, корисний, щасливий, улесливий, звісно;
Б доблесний, усний, баластний, хвастливий, хворостняк;
В шістсот, провісник, вискнути, свиснути, гуснути;
Г безвиїзний, власний, злісний, кістлявий, тижневий;
Д ненависний, якісний, цілісний, месник, очисний.
7. У якому рядку всі слова пишуться з малої літери?
А (ш)евченківська премія, (ф)ранківські сонети, (ш)евченківський вечір, (а)рхімедова (с)піраль;
Б (п)ушкінський стиль, (ш)евченківські лауреати, (б)альзаківські традиції, (е)зопівська мова;
В (д)амоклів меч, (г)ордіїв вузол, (п)рокрустове ложе, (ф)ранківська кімната;
Г (п)південний степ, (в)олодимирська церква, (м)іністерський наказ, (у)країнські традиції;
Д (д)ніпровські береги, (п)івденний регіон, (о)деська автострада, (к)київські вулиці.
8. Укажіть, у якому рядку допущено помилку при переносі слів.
А Зруй-нувати, сльо-за, бо-йовий, наро-дження, лег-кий;
Б Роз’яс-нити, під-в’язати, рай-он, бай-ка, Мар’-ян;
В Май-ор, май-ка, пос-тіль, безі-менний, яг-ня;
Г Люд-ство, кур’-єр, рибаль-ство, ор-фограма, вліт-ку;
Д Ви-цвісти, юна-цький, вір-ність, ан-тена, пест-ливий.
У завданнях 9-10 треба встановити відповідність. До кожного рядка, позначеного буквою, дібрати відповідник, позначений цифрою.
9. Поєднайте принципи, позначені цифрою, із прикладами, позначеними буквами. Принципи написання слів:
1 Фонетичний
2 Морфологічний
3 Традиційний
4 Смисловий
А Осінній, навчаються, розшити, вогко, весна
Б Козацький, створити, гарячий, вікно, чуб
В Роман, Роман, не має, немає, якби, як би
Г Ванна, щедрість, єдність, лимон, митрополит
10. Поєднайте поняття, позначене цифрою, з прикладами, позначеними буквами. В усіх словах уживається:
1 Префікс -з.
2 Префікс -с.
3 Префікс пре-.
4 Префікс при-
А Пр..чудовий, пр..скорений, пр..цікаво, пр..подобний
Б ..цілити, ..сунути, ..чавити, ..шити
В ..приятливий, ..хотіти, ..фокусувати, ..травити
Г пр..освященство, пр..естол, пр..добрий, пр..зирливий
Д пр..прятаний, пр..вернути, пр..бережний, пр..святити
Завдання 11 та 12 — завдання відкритої форми.
11. Утворіть прикметники за допомогою суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк-.
Сиваш, Несвіж, Коломак, Нью-Йорк, Чукотка.
12. Перепишіть текст, виправивши помилки:
Поширенний в нашому краї і оспіванний в народі барвінок здавна. Значне містце як символ займав він у віруванях давніх славян, насамперед в Київській русі. З тих пір вічнозелений чагарничок назавжди увійшов у побут, звичаї та обряди нашого народу.
ІІ варіант
Завдання 1-8 мають по п'ять варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.
1. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з и.
А Кр..шити, кр..ве, к..шеня, малес..нький, тр..вога;
Б д..тина, др...мати, тр..мати, л..мон, п..ріг;
В м..нулий, т..хенький, кр..ниця, мереж..во, гл..тати;
Г пташ..ня, вул...ця, прізв..сько, спостережл..вий, заруч..ни;
Д обробл..ний, плет..во, Оленч..не, кош..чок, іст..на.
2. У якому рядку всі слова пишуться без апострофа?
А Рута-м..ята, дзв..якнути, пор..ядок, р..ясно, невід..ємний;
Б без..іменний, пор..ятунок, Св..ятополк, моркв..яний, тьм..яний;
В перемир..я, багр..янець, бур..ян, зів..ялий, первосв..ященик;
Г Мін..юст, духм..яний, бур..як, краков..як, зор..яний;
Д Лук..ян, дев..ятнадцять, сер..йозно, різьб..яр, цв..ях.
3. Укажіть, у якому рядку всі слова пишуть зі ь.
А Приятел..ці, нян..чити, дон..ці, Гор..кий, порад..те;
Б Парас..ці, нен..ці, Натал..ці, т..мяний, веселит..ся;
В поділ..ський, домен..щик, черешен..ці, кул..ці, гіл..ці;
Г вел..можа, сіл..лю, брен..кати, камін..чик, бат..ківський;
Д склян..ці, баб..ці, ін..ший, добровол..ці, пишаєш..ся.
4. У якому рядку в усіх словах можливе чергування голосних звуків при словотворенні чи словозміні?
А Чотири, водопій, сон, мох, шелест;
Б особа, пшоно, череда, вовк, студент;
В голова, слово, осінь, Канів, перемога;
Г стояти, сім, джерело, тінь, берег;
Д вітер, женити, сторона, рот, береза.
5. У якому рядку в усіх словах подвоюється буква н?
А Бездоган..ий, лавин..ий, смажен..ий, левин..ий, освітлен..ий;
Б антен..ий, годин..ик, огнен..ий, страшен..ий, священ..ик;
В олов’ян..ий, орлин..ий, зачеплен..ий, латун..ий, височен..ий;
Г електрон..ий, ешелон..ий, лимон..ий, колон..ий, однозмін..ий;
Д поколін..я, жадан..ий, написан..ий, адресован..ий, навчальн..ий.
6. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?
А Тріснути, тижневик, контрастний, пестливий, улесливий;
Б рідкісний, ненависний, комендантський, якісний, захисний;
В форпостний, пісний, кількісний, баластний, обласний;
Г шістнадцять, кістлявий, гігантський, студентський, чесний;
Д тижневий, шелеснути, поїзний, серце, власний.
7. У якому рядку всі слова пишуться з великої літери?
А (г)енеральний (п)рокурор (у)країни, (д)алекий (с)хід, (міжнародний (к)омітет (ч)ервоного (х)реста, (в)олинська (о)бласть, (д)ень (п)рацівників (о)світи;
Б (б)огдан (х)мельницький, (а)кт (п)роголошення (незалежності (у)країни, (н)обелівська (п)ремія, (е)поха (в)ідродження, (н)овий (р)ік.
В (р)еспубліка (б)олгарія, (з)ахідна (у)країна, Нестор (літописець, (з)аслужений (д)іяч (м)истецтв
Г (п)івденне (п)олісся, (д)авидів (б)рід, (в)сесвітня (р)ада (м)иру; (к)онституція (у)країни, (я)рослав (м)удрий;
Д (м)іністерство (ю)стиції України, (п)резидент (у)країни, (р)еспубліка (п)ольща, (в)ерховна (р)ада (у)країни, (к)абінет (міністрів (у)країни;
8. Укажіть, у якому рядку допущено помилку при переносі слів.
А Яб-луня, збіж-жя, нау-ка, май-но, синьо-го;
Б різь-бяр, без-хмарний, студент-ство, хо-джу, сі-м’я;
В ві-дімкнути, без-іменний, від-жити, при-йшов, надз-вичайний;
Г Пташ-ка, нет-то, дово-джу, роз-дріб, перехрес-ний;
Д Гай-ок, край-ня, наро-джувати, роз-квіт, кіль-це.
У завданнях 9-10 треба встановити відповідність. До кожного рядка, позначеного буквою, дібрати відповідник, позначений цифрою.
9. Поєднайте принципи, позначені цифрою, із прикладами, позначеними буквами. Принципи написання слів:
1 фонетичний
А Щедрість, Мекка, левада, кизил, ясен
2 морфологічний
Б З гори, згори, щоб, що б, Лев, лев
3 традиційний
В Стіл, двері, дід, спитати, знання
4 смисловий
Г Боротьба, степи, зшити, намагаєшся, відділ
10. Поєднайте поняття, позначене цифрою, з прикладами, позначеними буквами. В усіх словах уживається:
1 Префікс -з.
2 Префікс -с.
3 Префікс пре-
4 Префікс при-
А Пр..крити, пр..в’язати, пр..везти, пр..старкуватий
Б ..шити, ..гребти, ..митий, ..чесати, ..правити
В ..питати, ..фотографувати, ..казати, ..тягти
Г пр..спокійний, пр..пізнитися, пр..білений, пр..блуда
Д пр..гарний, пр..хороший, пр..погано, пр..білий
Завдання 11 та 12 — завдання відкритої форми.
11. Утворіть іменники за допомогою суфікса -ин-.
Вінницький, збаразький, солдатський, галицький, батьківський.
12. Перепишіть текст, виправивши помилки.
У Івано-Франківску у день незалежності України містським транспортом можна буде зкористатись бескоштовно. Як повідомили УНІАН у прес-службі Івано-Франківського Міськвиконкому, проїхатися можна за однієї умови — треба бути одягненним у національне вбраня (вишиванку). Планують тим, хто прийде на святкуваня у вишиванках, вручити памятні подарунки.

Українська література. 24.03.2020року. Тема уроку:" Повість "Тіні забутих предків". Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією та дійсністю. Світ людини у зв'язку зі світом природи".

 https://www.youtube.com/watch?v=cREQ9j6fEXI

Михайло Коцюбинський — Тіні забутих предків (скорочено)https://www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=3359

«Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського – це трагічна, але чарівна історія кохання карпатських гуцулів – Івана та Марічки. Цей твір заслуговує на твою увагу та прочитання! У нашій статті ти знайдеш усе, що потрібно знати про цю повість на ЗНО.
До сторіччя від дня народження Михайла Коцюбинського повість «Тіні забутих предків» було екранізовано українським режисером вірменського походження Сергієм Параджановим.
Стрічку, зняту у Карпатах, було нагороджено численними міжнародними нагородами та призами на кінофестивалях. Геніальність фільму Параджанова оцінили такі метри кіномистецтва як Фелліні та Кустуріца.
Фільм не є точною копією літературного твору. У ньому є авторські домисли режисера. Проте стрічка чудово передає атмосферу звичаїв і побуту гуцулів, зберігає притаманну повісті містичність і трагізм, розкриває сюжет твору.
Стаття проілюстрована фото-кадрами з фільму “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова. Ти можеш переглянути й інші фільми за творами з програми ЗНО у нас на сайті.

 Характеристика твору

Жанр

«Тіні забутих предків» – повість.

Історія написання повісті

У 1910 p., повертаючись із лікування в Італії, М. Коцюбинський на декілька днів зупинився в с. Криворівні на Гуцульщині (на запрошення фольклориста Володимира Гнатюка). Повість М. Коцюбинський написав внаслідок глибоких вражень від життя, звичаїв і обрядів, оригінальності мислення і світосприймання карпатських гуцулів.

Тема твору

Зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору; показ єдності людини та світу природи.

Ідея твору

Гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

Проблеми, порушені у творі

  • гармонія між людиною та світом природи;
  • життя та смерть, добро та зло;
  • язичництво та християнство;
  • сила кохання та неможливість існування без нього;
  • роль праці в житті людей;
  • стосунки батьків і дітей.

Конфлікти твору

Конфлікти у творі складні та багатопланові:
  • між родами Палійчуків і Гутенюків (Іван – кохання — Марічка);
  • людини з дикою гірською природою (Іван – злі духи та істоти);
  • людини із власним «я» (роздвоєність Івана);
  • побутовий (Іван – Палагна);
  • людини з людським буттям (Іван – смерть).

Сюжет повісті

Сюжет твору перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У них є чимало спільних рис. Як Монтеккі й Капулетті, ворогують роди Палійчуків і Гутенюків. У цих родах є діти, які кохають один одного, – Іван і Марічка.
Давня ворожнеча має стати їм на перешкоді. Як і в Шекспіра, герої М. Коцюбинського гинуть.

Основні персонажі

  • Іван Палійчук;
  • Марічка Гутенюк;
  • Палагна;
  • мольфар Юра.
Міфічні істоти: щезник, чугайстир, нявка.

 Цитатна характеристика

Іван Палійчук

Іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею:
«Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» (Іван у дитинстві).
Коли Іван підріс, він став гарним парубком:
«Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню».
Іван дуже відданий у коханні: покохавши один раз (Марічку), він не може її забути протягом усього життя.

Марічка

Марічка Гутенюк – кохана Івана. Марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина. Вона щиро віддана лише коханій людині – Івану.
Марічка мрійлива, дуже любить співати:
«Марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист Марічки до складання пісень).

Палагна

Палагна – дружина Івана. На відміну від ніжної, вразливої та романтичної Марічки, Палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка.
«На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась».
«Його Палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю».
Між Іваном та Палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. Проте Палагна теж потребує любові, яку знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника Юри.

Юра

Юра – сусід Івана, коханець Палагни, мольфар (чарівник).
«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі».
Образ Юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. Через пристрасну закоханість у Палагну вдається до чар, які підточують здоров’я Івана.

Міфічні істоти

Крім людей, у творі також діють міфічні, казкові істоти (запозичені з язичницького фольклору карпатських гуцулів): щезник, нявка, чугайстир.
Щезник – злий дух:
«На камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».
Чугайстир – добрий лісовий дух:
«Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере».
Нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі.
Ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки.
«Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч Івана із нявкою під виглядом Маріч

 Скорочений переказ

Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»

Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Він часто плакав, погано ріс і дивився на маму таким глибоким, розумним зором, що та аж тривожилася — чи не підмінила його нечиста сила.
Підрісши, Іванко біг у гори, в ліс, де йому було затишно, добре. У сім років він умів уже знаходити цілюще зілля, розумів, про що співають птахи, знав про арідника (злого духа з народних переказів), лісовиків, веселого чугайстра (міфічну лісову істоту). Незабаром хлопця послали пасти корів. Там він навчився грати на сопілці і все намагався піймати чарівну, невловиму мелодію, яка йому увесь час чулася.
Насправді сім’я Івана була невелика. З двадцяти дітей вижили лише п’ять, а «решта п’ятнадцять спочило на цвинтарі біля церковці». У хаті часто були неспокій і горе. Брата Олексу роздушило дерево в лісі, а родич Василь, файний веселий хлопець, загинув у бійці з ворожим родом.
На храмові свята Палійчуки, вдягнувши найкращий одяг, сідали на коней і їхали до церкви. Одного разу вони зустрілися з ворожим родом Гутенюків. (Палійчуки та Гутенюки здавна ворогували. Ніхто вже не міг точно пригадати, звідки пішла ворожнеча, але й досі всі кипіли злістю й завзяттям.)
Почалася бійка. Іванові теж хотілося з кимось битися. Він побачив дівчинку, що тряслася зі страху біля воза, і вдарив її. Дівча побігло, хлопець за нею. Зірвав стрічки та кинув у річку. Тоді дівчинка (на ім’я Марічка) подивилася спідлоба та сказала, що в неї є ще кращі кісники.
Потім подумала, дістала довгу цукерку, розділила її навпіл і пригостила Іванка. Хлопця вразила доброта дівчинки. Вони почали розмовляти, і погляд «чорних матових очей» Марічки «м’яко поринав у Іванове серце».
На другий день після бійки помер батько, старий Палійчук. У родині настали тяжкі часи.
З думки Івана не йшла Марічка. І він, пасучи корову, якось побачив її. З того часу почалися їхні таємні зустрічі. Так росли вони серед потоків і лісів, чисті та наївні.
Але дитинство минуло, Іван «був уже легінь (тобто парубок), стрункий і міцний, як смерічка», Марічка теж стала дівкою на виданні. Зустрічалися вони тепер лише в неділю або на свята десь у лісі, щоб їхні родичі не знали. Марічка любила, як Іванко грав на флоярі (сопілці). Вона ж відповідала йому співанками (піснями), яких знала безліч і складала сама.
Між підлітками дуже рано спалахнула любов, і вони стали коханцями вже в 13-літньому віці:
«Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти літ. Що ж в тому дивного було? Пасучи вівці, бачила часто, як цап перчить козу або баран валує вівці,— все було так просто, природно, відколи світ світом, що жадна нечиста думка не засмітила їй серця.»
Марічка часто питала, чи будуть вони у парі назавжди, адже їхні сім’ї ніколи цього не дозволять. Та Іван запевняв, що й питати родичів не буде, бо Марічка мусить бути його. На танцях запрошував її відверто і «наче на злість старині він на танцях вимахував дівкою так, що аж постоли розсідались».
Однак усе складалось не так, як гадав Іван. Господарство його руйнувалося, і треба було йти в найми. «Мушу йти в полонину, Марічко,— сумував він заздалегідь».
Марічка покірно погоджувалась, хоч їй було дуже сумно. І той сум виливала у співанках: «Ізгадай мні, мій миленький, Два рази на днину. А я тебе ізгадаю Сім раз на годину».
Вона втішала сама себе, що обов’язково буде дивитися на гори, то, може, й побачить його:
«Як будуть мряки сідати на гори, я сяду та й собі заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я буду дивитись, котра зірка над полонинкою — тому бачить Іванко… Тільки співати залишу».
Теплим весняним ранком Іван піднявся на полонину, де разом із іншими пастухами повинен був доглядати худобу, що її зганяли на літо з різних сіл. Кожен мав свої обов’язки: один підтримував вогнище, інші пасли, доїли овець, а ватаг “священнодіяв” над головками овечого сиру.
Дні за днями проходили в щоденній праці. Іван часто згадував Марічку, її пісні. Коли захворів Микола (чоловік, який доглядав за вогнищем), Іванові доручили виконувати його роботу. Уночі юнакові снилися погані сни, в яких він ніяк не міг зустрітися з коханою. Одного разу Іванові почувся голос Марічки так, ніби вона його кликала. Він побіг на голос і зупинився перед прірвою. Працював Іван на полонині, аж поки хазяї не розібрали худобу на зиму.
Недаремно Іван поспішав з полонини: він не застав Марічки живою. Несподівано почалася на Черемоші повінь. Вода підхопила дівчину, понесла, кинула на водопад. Люди це бачили, чули крики, але врятувати не могли.
Іван не повірив у смерть коханої, пішов шукати Марічку берегом, але не знайшов. Став блукати лісами, не тямлячи себе з туги. З’явився у селі тільки через шість років — худий, зчорнілий і постарілий, але спокійний.
Через рік умовили його одружитися, бо треба ж було ґаздувати (хазяйнувати). Іван одружився з Палагною. Але господиня була добра, допомагала чоловікові у щоденних турботах.
Іван весь час проводив біля худоби, думав тільки про неї і дбав, лише інколи згадував Марічку і тоді пропадав. Жінка сердилася, та чоловік відчував провину лише перед худобою.
На Свят-вечір готували, за традицією, дванадцять страв, пригощали спочатку худобу, потім відганяли ворожі сили. Коли сідали вечеряти, Іванові здавалося, що за плечима стоїть Марічка й плаче.
Якось Палагна вирішила поворожити. Пішла голою на царинку, стала ворожити й раптом відчула, що на неї хтось дивиться. Це був сусіда, мольфар Юра — «чарівник і планетник». Спочатку не могла й поворухнутись, а потім відчула злість, що пропало ворожіння.
Про сусіду Юру сказано, що він був надзвичайно могутнім чарівником, з надзвичайними магічними здібностями:
«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі».
Палагна боялася мольфара і разом із тим цікавилася ним, бо він видавався їй набагато кращим за чоловіка, котрий тільки журився, худнув і байдужів до всього.
Одного разу Палагна, наглядаючи корів у лісі, побачила, що насувається хмара з градом. Потім помітила чоловіка, що дерся на скелю. Це був Юра. Він став, підняв до хмари ціпок і почав її проганяти. Хмара послухалася й пішла геть, а Палагна прибігла до чарівника з радістю та стала його «любаскою» (коханкою).
Усі говорили про Палагну та Юру, та Іван був до того байдужий. Жінка розцвітала та веселилася, а він нидів і сохнув. Одного разу під час бійки Юра ледве не вбив Івана, але їх розборонили, і все залишилося, як і було.
Іван худнув, втратив апетит (здогадуємося, що на нього так діяли чари Юри та туга за загиблою Марічкою). Одного разу він побачив, як Юра разом із Палагною ворожать проти нього: на обійсті в Юри мольфар тримав перед Палагною глиняну ляльку і тикав у її пальцями, примовляючи: «Б’ю кілок тут,— шептав зловісно, — і сохнуть руки та й ноги. В живіт — карається на живіт; не годен їсти…».
Іван зрозумів, що то вони проти нього змовляються, схотів убити обох на місці, але раптом замість злості на нього зійшли спустошення і байдужість. Він пішов, не знаючи куди. Блукав горами, долами. Нарешті побачив, що сидить над рікою, яка забрала в нього Марічку.
Одного разу Іван прокинувся від того, що його начебто будила Марічка й гукала за собою. Він пішов за нею, хоча здогадувався, що то не його дівчина, а нявка (міфічна лісова дівчина, в котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі; ці істоти з’являлися у вигляді людей та заманювали своїх жертв у різні пастки). Дівчина, удаючи Марічку, нагадала йому усі їхні зустрічі, забави, співанки, гарячі обійми й розлуку. Дійшовши до галявинки, «Марічка» здригнулася і щезла.
Іван розпалив ватру, і до нього, замість дівчини, прийшов чугайстир — добрий лісовий дух, який боронив людей від нявок: де їх зустрічав, одразу роздирав. Іван злякався, що він розірве й Марічку-нявку, що була тут десь поблизу, тому став розмовляти з чугайстром, навіть пішов на його прохання у танок.
Чугайстир, утомившись, пішов, а Іван знову захотів побачити «Марічку».  Почувши її голос, побіг і впав у провалля. Ледь живого на другий день його знайшли пастухи. Від отриманих травм Іван невдовзі помер.
Сумна трембіта сповістила про смерть. Палагна, як годилося, добре плакала та голосила. Зібралося чимало людей, щоб провести обряд прощання з Іваном.
Потім почувся шум, штовханина. Чи не багато вже суму мала душа? Залунав жіночий сміх і розпочалися забави, «аж на грудях у померлого забряжчали мідні гроші, скинуті добрими душами на перевіз».
Чи вразила тебе історія кохання Івана та Марічки? 
Літературний рід: епос.
Жанр: повість.
Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі XIX й XX ст. в гармонії з природою, традиціями й звичаями, з язичницькими й христи­янськими віруваннями.
Головна ідея: оспівування високого й красивого почуття кохання.
Головні герої: Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра, матір і батько Івана; щезник, нявка, чугайстир.
Сюжет: розповідь про дитинство Івана Палійчука і про ворогуван­ня його родини із сім’єю Гутенюків — Іван знайомиться з Марічкою під час бійки батьків — він зближується з Марічкою, між ними зароджуєть­ся кохання — Іван тривалий час перебуває в наймах на полонині — повернувшись, він дізнається про смерть Марічки (коли дівчина пере­ходила Черемош, раптова повінь накрила її й забрала із собою) — Іван не вірить у смерть Марічки, уважає, що це вигадки Гутенюків, і йде на пошуки дівчини — в одному селі люди знайшли тіло дівчини, проте в ньому, посинілому й розбитому річковим камінням, Іван не впізнає Ма­річки — через шість років блукань Іван повертається в село, через рік одружується з Палагною — з часом Палагна стає «любаскою» сусіда Юри — Іван про це знає, проте йому байдуже, він не може забути своєї Марічки — хлопець іде в гори й чує голос нявки-Марічки, прямує за ним, а зустрічає чугайстра, який відволікає його (іде з ним у танок) від Марічки — ідучи за голосом коханої, Іван зривається в урвище — на­ступного дня ледь живого Івана знаходять пастухи — Івана ховають за місцевим звичаєм (з танцями й розвагами).
Літературознавці про твір. Життя гуцулів у повісті М. Коцюбин­ського — це дивне поєднання християнського й язичницького началу.
У гірському селі «всі були богомільні», і водночас тут мовби законсервува­лося й поганство, відбившись у звичаях, обрядах, у всьому, чим характер­ний лад життя гуцула. Мовби тіні забутих предків ожили перед письмен­ником у Криворівні. І він натхненно відтворив у слові цей двоєдиний барвистий світ. Язичництво цікавило Коцюбинського навіть більше, то­му він так багато уваги віддає казково-демонічному, фантастичному сві­ту довкола Івана й Марічки, — арідникам, щезникам, мольфарам, лісним, чугайстрам; малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали гуцулів, якими бу­ло сповнене життя і світорозуміння горян.
У М. Коцюбинського домінує неоромантична хвала природності — на противагу заскорузлості. Кохання Івана й Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів, родової помсти і, зрештою, протистав­ляється цій ворожнечі. Як гармонія — і дисгармонія. Узагалі драматур­гія твору живиться енергією неоромантичних контрастів. Є тут ніжна й «дика» у своїй природно-поетичній «первозданності» Марічка — і є приземлено-груба Палагна. Це — живе уособлення поезії і прози, двох версій вибору, який доводиться здійснювати людині у своєму житті.
Утративши Марічку, Іван на якийсь час опиняється в полоні Палаг-ни, проте без Марічки-мрії життя йому немає… Іван помирає, але у фі­налі повісті знову — укотре в Коцюбинського! — тріумфує симфонія життя в час індивідуальної смерті.
«Життєхваленням» завершив він і «Тіні забутих предків»: під час похорону Івана гуцули влаштовують танок… Життєва філософія гуцу­лів передбачала ставлення до життя як до самодостатньої цінності. Ти з’явився на світ — отже, маєш набутися в ньому, бо сенс і краса життя — у самому акті життя, його індивідуальній неповторності. Це цілком збі­галося з життєрозумінням, характерним і для інших творів М. Коцю­бинського, зокрема — його новели «Intermezzo», де опоетизовано прос­ті радощі буття.
Неоромантичне «життєхвалення» й поетизація природи підсиле­ні в «Тінях забутих предків» яскравими імпресіоністичними малюн­ками. Автор нерідко вдається до мови метафор, несподіваного поєд­нання звукових і кольорових образів, принципу переважання вражен­ня над вираженням. Що таке, для прикладу, «зелений сміх», як не ко­льорова музика гір? Коцюбинський весь час експериментує, шукає нові можливості слова — через метафору, персоніфікацію, несподіва­ні контексти для епітетів, нюансування барв: «Гори міняли своє бла­китне убрання на рожеві із золотом ризи»; «сине дихання гір»; «зеле­на кров гір»…
Оригінальний барвистий світ Гуцульщини, що постав зі сторінок «Тіней забутих предків», уразив кінорежисера С. Параджанова, який у середині 1960-х екранізував твір М. Коцюбинського. Кіноверсія повісті здобула світове визнання (В. Пахаренко).

  Корисні матеріали: Критика «Тіні забутих предків» Коцюбинський Михайло Коцюбинський - Тіні забутих предків (Характеристика твору) Михайло Коцюбинський - Тіні забутих предків (АНАЛІЗ) Михайло Коцюбинський - Тіні забутих предків (Скорочений переказ, дуже стисло) Михайло Коцюбинський - Тіні забутих предків (Стислий переказ, дуже скорочено) Михайло Коцюбинський - Тіні забутих предків (СКОРОЧЕНО) Михайло Коцюбинський - Тіні забутих предків Інші твори автора: Михайло Коцюбинський - Дорогою ціною Михайло Коцюбинський - Intermezzo Михайло Коцюбинський - П'ятизлотник Михайло Коцюбинський - Що записано в книгу життя Михайло Коцюбинський - Тіні забутих предків Михайло Коцюбинський - Fata Morgana (Фата Моргана) Михайло Коцюбинський - На камені Михайло Коцюбинський - Дорогою ціною (Стислий переказ, дуже скорочено) Михайло Коцюбинський - Сміх Михайло Коцюбинський - Коні не винні
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kotsyubinskij-mikhajlo/3383-analiz-tini-zabutikh-predkiv-kotsyubinskij Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua




113 група.  Українська мова. 31.03.2020. Тема уроку: "Орфограма. Орфографічна помилка. Орфографічний словник".https://subject.com.ua/lesson/mova/10klas_6/3.html                       
                                                                                                                                                              113 група.  Українська література. 31.03.2020. Тема уроку: "Фольклорне тло повісті "Тіні забутих предків. Образи і символи. Іван і Марічка як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання". https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/literature/34571/

 113 група.  Українська мова. 01.04.2020. Тема уроку: "Принципи української орфографії".
https://studfile.net/preview/5319760/page:7/

113 група.  Українська мова. 01.04.2020. Тема уроку: "Підсумковий урок".
https://naurok.com.ua/pidsumkova-kontrolna-robota-z-ukra-nsko-movi-v-10-klasi-riven-standartu-98112.html

                                                                                                                                                Наполегливо рекомендую учням (батькам для контролю) перегляд відеоуроків! https://erudyt.net/novini/novini-shkilnoi-osviti/videouroky-dlia-2-3-4-ta-9-10-i-11-klasiv-rozklad.html


113 група.  Українська література. 06.04.2020. Тема уроку: "Підсумковий урок".
https://naurok.com.ua/urok-ukra-nsko-literaturi-10-klas-pidsumkoviy-urok-158564.html























Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)