Вибрики Пегаса

У мамин слід

(У мене жодних претензій нема до Долі, моєї обраниці)

Два ковалі кували срібні струни моєї долі – дід Пилип (його  називали Філька) і тато Іван ( батька частіше кликали Ясьо) в селі Теремці, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області (на жаль, село затоплене водами Дністровського водосховища). Ковалями були мої прадід Антон і прапрадід Петро, але про це ми (у сім'ї росло три сини) чули лише від діда Фільки ( бо мав свою кузню і в нього також три сини Іван(Ясьо), Едуард(Едзьо) і Броніслав(Броньо) стали ковалями). Ми росли в кузні, бо саме кузня в селі – то центр, як би сьогодні сказали, науково-технічної інформації, а ми ж були внуками і синами ковалів, і дуже тим пишалися. Наші перші дитячі згадки – пісні бабки Параски, мамині колискові… та передзвін дідового і татового молотів. Широкий діапазон музики молотів будили село, будили нас, малих. Ми купалися в тому чистому передзвоні, ми в ньому росли. Зачаровано дивилися, як народжуються і помирають іскри заліза, ніби зорі – незаймані, рожеві, червоні… Чомусь малому мені здавалося, що навіть серп Місяця у небі – це робота мого діда. Бачили, якою повагою односельчан оточені наші дід і тато – сільські ковалі й гадали, що будемо також ковалями, бо ж росли у кузні біля горна (ручного), не раз надували міхи, гартували вироби у воді, відстукували на ковадлі молотком сильний удар молота… Але тато сказав: «Годі! На мені династія ковалів закінчується. Будете вчителями, як мама.»

Мама… Сільська учителька – Кенц (Щербань)  Дарина Микитівна – вчителька української мови та літератури, жодним словом не обмовилася, що хоче бачити нас учителями. Та й ми самі бачили, як вона ночами мучиться над учнівськими зошитами, планами, конспектами. Коли мама вийшла на пенсію, ми з нею підрахували, що лише за 30 років (із 42-х) учителювання вона виходила пішки з наших Теремців у сусідні села Каштанівку, Колодіївку, Бакоту, де вона працювала, більше 25 тисяч кілометрів. Мамина дорога до Школи… простір колишнього Радянського Союзу із Заходу на Схід – туди й назад! То чи хотілося нам ставати учителями і повторювати її труди? Ні!!! 

Але ми й самі не помітили, як мама зуміла привити нам любов до книжки і літератури, бачити і розуміти красу, розрізняти добро і зло, і… започаткувала ось таку учительську династію:

Кенц (Щербань) Дарина Микитівна, Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, історико- філологічний факультет, учитель української мови та літератури.

Кенц Віталій Іванович, Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, філологічний факультет, учитель української мови та літератури, комсомольський та партійний працівник , директор Хмельницького обласного  музично-драматичного театру, державний службовець.

Ульяненко Тетяна Василівна, Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, філологічний факультет, учитель світової літератури, заступник директора змінної ЗОШ№2 м. Хмельницького.

Кенц Владислав Віталійович, Хмельницька академія прикордонних військ, прикордонник, підполковник.

Кенц Анатолій Іванович, Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, історичний факультет, учитель історії, директор школи, заступник міського голови м. Деражні.

Кенц Галина Іванівна, Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, історичний факультет, учитель історії , методист Хмельницького ОІПО.

Кирилюк Юрій Григорович, Кам'янець-Подільськийнаціональний університет імені Івана Огієнка, історичний факультет, учитель історії , викладач  ДНЗ «Хмельницький центр ПТО сфери послуг».

Кирилюк  (Кенц) Олена Анатоліївна, Хмельницький гуманітарно-педагогічний коледж, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, історичний факультет, учитель історії, викладач Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.

Іваньків Володимир Олександрович, Хмельницька академія прикордонних військ,прикордонник, капітан.

Іванькова (Кенц) Іванна Анатоліївна,Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, Ірпінська податкова академія, інспектор прикордонної служби.

Кенц Петро Іванович, Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, філологічний факультет, учитель української мови та літератури, заступник директора з НМР ВПУ№4 м. Хмельницького.

Кенц (Куцань) Олена Дем'янівна , Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, філологічний факультет, учитель української мови та літератури, директор ТБЛ м. Хмельницького.

Баула (Кенц) Вікторія Петрівна, Хмельницький національний університет, факультет психології та соціальної педагогіки, практичний психолог та соціальний педагог ЗОШ №4 м. Хмельницького.

Кенц Олег Петрович, Кам'янець-Подільськийнаціональний університет імені Івана Огієнка, історичний факультет, політолог, головний спеціаліст організаційного відділу Кам'янець-Подільської міської ради.

Кенц (Сербалюк) Ольга Юріївна,Кам'янець-Подільськийнаціональний університет імені Івана Огієнка, студентка факультету іноземної філології.

Яка різниця – хто куди пішов? Моя професія – це свято і любов?

 У роздумах інколи зневажаю себе, що не зробив жодної підкови, не підкував коня, навіть сапу не в змозі викувати. Чи сміються над цим мої предки-ковалі, адже для них це була буденна робота? А ще ніяк не зможу між пальцями руки одночасно роздавити 5 горіхів, як це робив тато. У дитинстві думав – виросту, зможу. Уже за 50, - не зміг.

Мама ніколи не сказала нам, трьом синам, що радіє, що пишається тим, що ми вчителі, бо добре знала, яка у нас робота… Тепер батьки і Віталій вивіряють наші вчинки на терезах вічності і справедливості із задзеркалля: камо грядеше?

Чи можна викувати людську душу, долю? Металом, словом -  не знаю. Але працюю, щоб нива колосилася. Щось запозичив у І. Ф. Драча:

Сутність людського життя…

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки Соняшником!